Результати пошуку слова: Бо ж
ФРАНКО Iван Якович – Захар Беркут
Схиблений удар – і життю борця грозила велика небезпека, коли йому не вдалось в остатній хвилі сховатись у безпечну криївку і добути меча або тяжкого топора для своєї оборони. … Але ж бо й донька його Мирослава була дівчина, якої пошукати. … – скрикнула Мирослава.-Ну, розуміється, ти боярин, де ж би ти піднімав руку на смерда.
ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга
Так, героям твору «Оповідь про Змія Горинича» судилося зіграти роль жахної Істоти, «кари божої» через те, що інженери їхньої планети сконструювали модуль, що формою нагадував птеродактилів, аби не привертати зайвої уваги земних високоорганізованих істот. … – Бо ж ніколи. … Звичайно, справедливо, бо ж ми разом шукали».
ДОВЖЕНКО Олександр Петрович – Зачарована Десна
Хто з нас у дитинствi не боявся гадюки, так за все життя й не побачивши її нiде? … Самого ж бога не те щоб не визнавали, а просто з делiкатностi не наважувались утруждати безпосередньо. … Ну, з другого ж боку, я теж, як божеське створiння, маю свiй iнтерес i розсудительнiсть, хоча й дрiбну, проте не злу i не дурну неначе.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Дума про невмирущого
Днiпро лежав у синiх сутiнках, тихий i ласкавий, i не вiрилося, що десь iде вiйна i бомби шматують i землю, i води, i все живе на них. … – Я вже не сумнiваюся у вашому вмiннi зварити український борщ, але, на жаль, у мене немає нi отого пожовклого сала, нi… як її? … – Заспокойся i вислухай мене, бо менi лишилося жити дуже мало.
Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»
— Або знов, що найгірше жаль, бо се вже за вас і за мою доньку. … — Я ж бо й оповідала їй найкращі казки, які лиш знала, учила найкращих пісень. … Відповість з зачудованим поглядом мовчки згори (бо ж ростом в матір вдалася) — … Чого ж бо їй жити? … — повторює він з зачудуванням, бо ніколи про жодну Туркиню не чував.