Володимир Винниченко – Сонячна машина
Чийсь дуже знайомий сокирчастий ніс і променисті, ніжні очі. … Небо бозна-де, десь далеко далеко над височенними прорізами велетнів-будинків. … Екран запнутий, голос чийсь чужий. … Значить, може, ці рятують, перебивають чийсь інший план? … А малярі тупцюють, важно хмурять брови, наче бозна-що путнє роблять.