ВЛАДКО Володимир – Нащадки скіфів

Дмитре Борисовичу! – блиснув окулярами Дмитро Борисович. Ваше припущення допомогло нам, Дмитре Борисовичу. Без подальшого буріння – і притому глибокого – твердити щось певне було б легковажністю, Дмитре Борисовичу, і з цим ви повинні погодитися. –  У вас, Дмитре Борисовичу?

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво

А от мене, наприклад, батько назвав Борисом. Не хотів помирати перш за все тому, що мав малого сина і просто не міг собі уявити, що б робив його Борис без батька. Але ж той хлопець у кепці і в сірім пальтечку – то був син Гордія Отави, Борис, Борисик, Боря! І Бориса послала, щоб шукав.

ФРАНКО Iван Якович – Борислав смiється

Iван Якович Франко Борислав смiється Сонце досягало вже полудня. Далi йшли ще другi пiдприємцi, багачi дрогобицькi i бориславськi, деякi урядники та один околичний дiдич, великий приятель Гаммершляга, певно, тому, бо весь його маєток був в Гаммершляговiй кишенi. –  В Бориславi?..

Семен Скляренко – Святослав

Будь тодi безжальним, борись з ними. – А коли, княжичу, побачиш, що не зможеш вистояти проти них, дай їм те, чого вони жадають – золото й срiбло, але не давай Русi, сам борись за неї… Василiк – посол.) нашi давно виїхали до печенiгiв з дарами, а тi вже зустрiнуть їх над морем чи над Борисфеном* (*