ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному Posted on by / 0 Comment Тонко-тонко зноситиметься голос, і летітиме все вище й вище, і стане як нитка тонка, золота, що її й оком не узріти, і бринітиме ця струна болем та жалем – завжди щось таке відчував вірменин-лікар, коли печаль його навідувала, завжди чув той голос і плач.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment Схвильований, він підводиться з лави і прощається з Бондарівною, не помічаючи, як її сум незвично починає бриніти в його словах: —
