Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ Posted on by / 0 Comment Попереду — вистелена декоративною бруківкою площа, від якої сходи ведуть до парадного входу, де швейцар у пурпуровій лівреї запопадливо відчиняє двері.
САВЧЕНКО Володимир Іванович – Чорні зорі Posted on by / 0 Comment В саду й далі, вздовж бруку, що спускався до міста, погойдувався прозорий туман. … На пологих заглибинах асфальту “Победу” підкидало, немов на бруківці.
ФРЕМОВ Іван – Година Бика Posted on by / 0 Comment Розмірена хода землян і чітке тупотіння СДФ, які знову стали на свої жорсткі лапки, голосно відлунювали по бруківці вулиць і майданів. … Хто міг лишити сліди крові на бруківці майдану? … Чеді повільно схилилась набік і розпростерлась на бруківці біля ніг Шотшека.
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки Posted on by / 0 Comment Попiд берегом на тротуарах – люди, посерединi, на брукiвцi, – … I так, як на тротуарi не побачиш жодної машини, так на брукiвцi не побачиш жодної людини. … I голоногий iнтурист, не добiгши навiть до середини брукiвки, так i присiв, смiшно розчепiривши руки.
Краще смерть, як неволя – Андрій Чайковський Posted on by / 0 Comment Лице таке саме з бакенбардами, як його раз бачив у Брук ан дер Лайте 1 на меневрах.
ЗАБУЖКО Оксана – Польові дослідження з українського сексу Posted on by / 0 Comment до славного замку було хвилин десять пiшої прогульки по тихих, обсаджених здобними барокковими церковцями брукованих вуличках, пiжон дешевий, подумала ти, прикусивши посмiшку, провiнцiйний фраєр, ич як нарцисично задбаний – бiленький комiрчик з-пiд светра, доглянутi нiгтi (це в художника!),
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Неложними устами Posted on by / 0 Comment Книжки летять на бруківку. … Дехто виколупує булижника з бруківки.
Жюль Верн – 20 000 льє під водою Posted on by / 0 Comment Звідти пором перевіз усіх нас – людей, коней і екіпаж – у Бруклін, велике передмістя Нью-Йорка, розташоване на лівому березі Східної річки, і за кілька хвилин ми досягли набережної, біля якої «Авраам Лінкольн» викидав із своїх двох труб клуби чорного диму.
Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця Posted on by / 0 Comment У кожному разі тої осені вони начебто всіх задавили, ніхто вже не рипнувся, всі наші розбіглися по зимових криївках і зализували рани до весни, а мені написався вірш, де хлопці в беретах взялись до наших суглобів і вони плюють на цей старовинний брук.
