БАРКА Василь – Жовтий князь
Різку, аж розпачливу кривду відчуває з того, ніби рану від іржавого ножа, коли впікається і мучить. … – Коли достойні, з ними. … Коли б і могли, не підем. … Будьмо тверді, як перші мученики перед звірами, що з ревом близилися терзати. … Вистанув комісар, в червоній будьоновці, як сатанинець, і закричав: «Не сміть!