АЗІМОВ Айзек – Я, робот
У безповітряному просторі не чути було глухого гупання їхніх розмірених кроків, а через синтетичну тканину скафандрів звук теж не проникав. … У темряві його рухи було погано видно, але коли він тупцював, чути було глухі звуки. … Вони розбилися на скалки, але звуку не було чути: лише позаду Спіді заклубочилася хмарка щавлевої кислоти.