Квитка-Основ’яненко – Козир-дівка
Йшла, йшла, аж ось бачить – і пізнала: писареві коні, що частісінько на них по селу біга, назустріч ідуть. … Аж ось незабаром стукотня, біготня… йде губернатор, губернатор! … Та й самі дружечки, що бігають за Ївгою по вулиці та співають весільних пісеньок, так тут приспівують до Левка, а промеж себе тихенько сміються.