ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана Posted on by / 0 Comment Бобовський став домагатися від Бжуховського, щоб той сплатив податок, якого не платив, здається, ніколи й нікому, але то ще й не біда, при цьому шляхтич назвав Бжуховського Бруховським, себто прирівняв його до звичайного хлопа-русина.
ПАШЕК Мирко – Ловці перлів Posted on by / 0 Comment В тому-то й уся біда: він ніколи не звільниться від страху перед нахудою й серінджем… Серіндж Бен Абді й нахуда хаджі Шере повернулися з Саїдового дому, і їхні обличчя були похмурі.
МЕДНІКОВА Марина – Зірка, або терористка Posted on by / 0 Comment Перед бідакою, останні жарини життя якого були в його руці, Станіслав Павлович гостро відчував красу й принадність життя як процесу. … От біда, не маю фотки.
РОМАНЧУК Олег – Зоряний кристал Posted on by / 0 Comment Вся біда в тому, що ми надто довго тупцюємо на порозі світу елементарних частинок і самоорганізуючих систем. … Англійці ж звинувачують реформаторів у тому, що ті ніколи не проймалися бідами простолюдинів.
РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі Posted on by / 0 Comment Нарівні біда потрапить і одну людину, й сотні. … Маю ще неоціненні, незліченні я скарби: Бідакам їх дай, і вільні хай стають усі раби, А сиріт щонайбідніших ти багатими зроби, Щоб мене благословляли у молитвах щодоби.
МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник Posted on by / 0 Comment Кілька разів на рік – у великі свята чи при зустрічі найдорожчих гостей – бідаки-господарі стягалися на таке багате частування. … – Яка ж тут біда?
ПРУС Болеслав – Фараон Posted on by / 0 Comment Побитий, закривавлений, а найбільше переляканий, бідар якусь мить посидів на піску, потім протер очі і раптом, зірвавшись на ноги, кинувся тікати до шляху, голосячи: –
ЛИСЕНКО Василь- Наказ лейтенанта Вершини Posted on by / 0 Comment Вони заявили, ніби бачили вночі біля току агронома, що він щось віз на своїй бідарці. … Але це теж не біда.
Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку Posted on by / 0 Comment не станеш же, справді, докоряти бідаці, що звихнула пальця або втяла серпом ногу, аж три дні відлежати мусила!… Виходило геть по дурному, а проте Ганнуся не могла позбутися дошкульного, як загнана скабка, відчуття, немов сестра її не пускає, —
