ФРАНКО Іван Якович – ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК Posted on by / 0 Comment Крикнув му згорда візник, Свиснув батіг… но зглушив тук карети Болісний бідного крик.
Микола Бажан – Майстер залізної троянди Posted on by / 0 Comment Були й дні голоднечі, особливо гризучі в місті двадцять четвертого року, за непівських часів, коли вітрини приватних крамниць дуже дратували і своїми натюрмортами, і табличкою з позначенням цін, не таких вже астрономічних, які були до щойно оголошеної грошової реформи, але однаково недоступних для бідного студента.
ТРУБЛАЇНІ Микола Петрович – Шхуна «Колумб» Posted on by / 0 Comment вона трохи чудна, дуже небалакуча й надто бідно одягнена, а це в наш час навіть якось незручно… Але одяг залежить не від неї… Зате вираз її обличчя і ті кілька слів, які вона сказала, свідчать, по-моєму, про те, що вона абсолютно нормальна.
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі Posted on by / 0 Comment В хатині було до краю бідно, земля подовбана, певне, дрова кололи, не виходячи за двері, в кутку стояло погнуте відро з водою, і над ним на цвяху висіло оббите горнятко.
Шарль Перро – Казки Posted on by / 0 Comment ХИМЕРНІ БАЖАННЯ Одному бідному лісорубові так набридло дрова рубати та з лісу їх тягати, що він не один уже раз лаяв усіх тих злих і добрих чарівниць за їхню байдужість до його долі.
ЄШКІЛЄВ Володимир – Пафос Posted on by / 0 Comment Хіба що передсмертну записку бідної Олі із недоладно-геніальним словом «дебют» (Достоєвський) та агонію Емми Боварі… Модерністичне мислення нової доби відмовляється визнати самогубство трагедією.
Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment Живе бідно, а чисто, квіти любить, мальва під віконцем пелюстками горить…
ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга Posted on by / 0 Comment Тітки Гелени вже два роки як немає, дядько Геннадій у лікарні: хто йому радий, дитині з бідної сім’ї, де батько пропав безвісти?
КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО Григорій Федорович – Конотопська відьма Posted on by / 0 Comment …дев’ять волосів, та дев’ятий і рвоне зовсім… Пан сотник кричить, пан писар регочеться… Явдоха Зубиха щось шепче та спльовує, а кіт мурличе на усю хату… От так-то у бідного Микити Уласовича відьма вирвала дев’яте волосся з лівого уса і нарвала їх усіх аж восьмеро, достала шматок паперу і завернула туди теє волосся, а пан Забрьоха…
РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі Posted on by / 0 Comment Раз надвечір, як згасали сонця промені непевні, Мимо чат міських пройшла я, мимо бідної харчевні.
