ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана
Перед очима йому ще миготіли босі брудні ноги, щось гнівне кричали чорні розтулені роти, било в ніс смородом нужди і бідності. … Пам’ять про ці двері, пояснив мудрий ходжа, говоритиме нащадкам про перемоги Тімура: над високими тріумфальними брамами завойовника стоятиме невгавний плач, а над дверима бідного Насреддіна – вічний сміх.