Тільки по один бік містечка були пригорки та сугорби, і на одному горбі, на чолопочку, ніби пишалась біла стародавня мурована церква з трьома вузькими та височенькими банями, була окрасою великого містечка й ніби дивилась з гори та кмітила з пригорка за усім містечком, оглядаючи його своїми золотими маківками.
Але ніде – жодної барвної плямочки, жодного доторку пензлем, нічого, біла пустота. – Церква Богородиці. І в Корсуні, де наш князь Володимир хрестився, церква Богородиці, і в самому Царграді,,і скрізь – найбільші. А церква? Всього одягу – біла сорочка з якимсь гаптуванням.
У другій маєтності Шидловського, селі Іванівському, була дерев’яна церква Предтечі, котра була огорожена, немов кріпость, стоянами з соснини з баштою. Он нагнулась тирса біла.
Вони бігли далі з Шурком, аж доки в тому місці, де був Шурко, з’явилася химерна біла шапка. Віддаля темніла Псищанська церква, оточена гаєм, в гаї тому густо було натикано хрестів. зашепотіла біла–біла від старості й місячного світла жінка. Міщух різко повернувся, і вся церква раптомосвітилася яскравим світлом.
— Якщо й займеться щось, то спершу схизматська церква, а потім уже і їхні хліви. Церква горіла, як свічка, і вкупі з вогнем несла до неба наші останні молитви. Така була біла, як сорочка, а на синіх губах темніла запечена кров…