Результати пошуку слова: Біла
СТРУГАЦКИЙ Аркадий Натанович – Населений острів
Біла паличка, прилипнувши, висіла в нього на губі. … У кріслі, відкинувши голову, лежить зомліла жінка – біла, аж прозора. … Але ти дивився не з берега, а з містка, і під тобою була біла палуба, а позаду, на кормі, був ще один місток, тільки трохи нижче. … Біла куля швидко потьмяніла, набрякла чорним і розпливлася велетенською цяткою.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків
Вже синіми хмарами підпирали крайнебо буковинські верхи, оповились блакиттю близькі Синиці, Дземброня і Біла Кобила, курився Ігрець, колола небо гострим шпилем Говерля, і Чорногора важким своїм тілом давила землю. … Ну, так і є… Там клекотіла важка синьо-біласта хмара. … Біласті плями, як лишаї, повзли по ньому ледве помітною тінню.
Ольга Кобилянська – Земля
А хата в неї, як та біла стіна. … Біла борода спадає йому по грудях, а сам згорбився майже удвоє, бо він, бідний, уже старенький. … “Вона дивиться лише, аби на ній сорочка була біла,- говорили,- але чи її скриня заповняється біллям, се вже її не обходить. … Була цілком біла. … – Моя голова біла й не тямить уже нічого!
ЛЕМ Станіслав – Фіаско
Від удару сталевих кулаків біла стіна загула, тріщини зірчасто розповзлися вгору й вусібіч, і водночас гримнув грім. … Так і рухались, аж поки біла волога темрява стала чорною. … Біла змія, обвита навколо келиха, заблищала на стінному табло. … Хоч на мені була біла сорочка, на плечах утворилися невигойні виразки.