ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова
Олізара хитнуло на білому крилі, каламутна заслона на мить повила йому мозок, і, хоч горів довкола день, побачив він, як летить від місяця, срібно сяючи, великий білий птах. … – Як мене хитає!» Білі хвилі, чорна ніч, білий місяць, а його хитає й хитає. … Хотіли вибратися на паркан, щоб озирнути білий світ.