Результати пошуку слова: Білі
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР
Надувся вітер; як повіє – Нема нічого: скрізь біліє… Та тілько лісом загуло. … Білі рученята Розкидала, розкрилася… Як квіточка в гаю, Червоніє; а пазуха… Пазухи немає – Розірвана… Мабуть, душно На перині спати Одинокій, молоденькій; Ні з ким розмовляти,- Одна шепче. … Цвітуть сади, біліють хати, А на горі стоять палати Неначе диво.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Навіжена
В його думці знов майнули густі оксамитові Марусині брови, блиснув осміх червоних, як коралі, уст; блиснули білі, чималі й рівні, ніби підрізані, зубки; майнуло лице рум'яне, що так і пашіло здоров'ям. … Світ од вікна наскрізь пронизував полотно, і білі одлиски сипались на чорняву голову, на рум’яні Марусині щоки.
Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ
У вікнах квартир уже чиїсь руки зсередини обклеюють шибки смужками паперу навхрест, всюди вони біліють як цифри «XX» — … Гімнастьорка новісінька, аж шелестить, і петлиці з відзнаками на поморщеній білій маминій шиї, і сивина з-під пілотки, такої на ній недоречної… Все місто мовби повито зараз її смутком, її любов’ю.