Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША
Тоді він, непритомний, бився на лежанці, зривав із ран білі пов’язки, гукав когось на допомогу і когось проклинав… На четвертий день, ще тільки роса впала на степ, дід Чорнояр зайшов до бурдюга і сів навпроти козака: — … Чорнояр хмурив білі брови, проводив рукою по оселедцю і зрідка гортав тяжкі сторінки книги.