Skip to content У хатi, наче в домовинi, стихло… Хвилина, друга… Це зразу – щось посунулось, гепнуло… Озирнувся Кирило – серед хати, наче вальок глини, лежала Прiська… Очi її закрились, лице помертвiло, чорне… – …
Як вальок глини, упала вона на його, i тiльки з розкритих уст вирвалося важке гаряче Зiтхання.