Результати пошуку слова: Вгору, угору

Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності

Posted on by / 0 Comment

…велику клумбу, велику й високу, ще вищою вона здавалася (мов степова могила) від дуже модних на півдні канн – індійські, чи що, квіти, які цілу весну й ціле літо дмуть угору та вгору, розгортаючи свої широченні листки, а під осінь розквітають червоним і так у своїй вогняній червоності входять майже в самі сніги.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Posted on by / 0 Comment

Земля у мерехтінні зривалась на диби, відлітала за бричкою і знову круто підводилась вгору. … «Чи то здалось?» Згодом чорні постаті підіймаються вгору. … Проворними рухами він під водою зірвав з себе чоботи, піджак, ривком піднявся угору, на всі груди вдихнув повітря і знову занурився в ріку.

МИРНИЙ Панас – Повiя

Posted on by / 0 Comment

Дим почав клуботатись над припiчком, шукав проходу; снiгу ще кинуло З димаря; це зразу сiпнуло його угору… Слава богу! … Свiт, падаючiї на снiг, знiмався високо вгору, красячи холодне зимне повiтря: здавалося, воно палало-гоготiло. … Пiшов наш Загнибiда вгору: з панами водиться!. – … Пiп весело пiдскочив угору i скрикнув: –

ЛЕМ Станіслав – Едем

Posted on by / 0 Comment

З вуличок часом угору підіймалися скісні жолоби з поперечними потовщеннями, нагадуючи собою облиті затужавілою … хаос якихось загадкових, давно покинутих предметів; нараз дорога почала підійматися вгору, вони пішли Нею, аж поки згори не війнуло подихом височин, що зненацька відкрилися перед …

Володимир Винниченко – Сонячна машина

Posted on by / 0 Comment

Лагідні, сумирні очі Софі з побожним нерозумінням дивляться злегка вгору на суворо замкнуті уста дивної, нелюдської істоти в такому людському тілі. … І зараз же підводиться і, подивившись кудись угору, хитає головою. … Із чорної струнко-велич ної постаті червоним полум’ям стримить угору невеличка голівка.

АДАМОВ Григорий Борисович – Таємниця двох океанів

Posted on by / 0 Comment

– спитав Пав-лик зоолога, як тільки, залишивши рака-самітника з його актинією справляти новосілля, вони вирушили далі вгору по схилу підводної гори.  …  Ні, Федоре Михайловичу, не пам’ятаю… Якісь уривки цифр… Я навіть не встиг роздивитися… А чому ця стрілка повзе угору і так швидко?

ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi

Posted on by / 0 Comment

думав він, а там, серед двору, все ще обступали господиню нетерплячі кози, зводили вгору писки й благали, запалюючи червоні вогники язиків. … Віддала йому зерна, і він підкинув їх угору. … Серце було готове вискочити з грудей, і він з надією зирнув угору: шлях йому треба було подолати ще немалий.