Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ
Авжеж, втішно було дивитися з баштової вишки на веселий, привільний, вбраний у пишні шати край навкруги замку, та ще втішніше було жити в тому замку; з ранку до вечора лунали там веселі вигуки й пісні, шумувала хмільна радість, не стихав нестримний сміх. … Багато хто з нашої братії вже зробив цей веселий променад.