ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Повернення Короля – Володар Перснів-3 Posted on by / 0 Comment Нарешті сонце сховалося за Міндоллуїном, по небу розлилась вечірня зоря, вершини гір почервоніли, Ріка заграла золотою лускою, і трави набули рудого кольору, з заходом сонця згасла велика битва під Мінас-Тірітом.
Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця Posted on by / 0 Comment Пасьянси, кросворди і телевізійна вечірня казка. … Вечірня кашка.
Записки українського самашедшого – Костенко Ліна Posted on by / 0 Comment Може, уперше в житті я так полюбив життя, у щонайменших його виявах — усмішка, дотик, вечірня розмова за чаєм. … Вона підходить до мене, прилягає мені на груди, обдавши пахощами своїх парфумів — чи то вечірня фіалка, чи терпкий і п’янкий «Едем».
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем Posted on by / 0 Comment Правду співають в пісні: «Ти в мене одна, як ясна зоря вечірняя світиш». … Вечірня тиша запанувала на скелях, на морі, на прозорому небі.
Іван Драч – Григорій Сковорода Posted on by / 0 Comment Не наше те, що збігло мимо нас, Не наше й те, що зродить грядуща нам пора, День нинішній ще наш, а не ранковий час, Не знаєм, що несе вечірняя зоря. … Пора додому, в лісі давно вже вечірня тиша, прохолодно.
Ремарк Еріх-Марія – Три товариші Posted on by / 0 Comment Вечірня зоря полум'яніла над дахами будівель. … Вечірня зоря ніби рожевою наміткою вкрила засніжені гори.
Григір ТЮТЮННИК – Вир Posted on by / 0 Comment Від цих думок вогнем займається Тимкова душа, він озирається ще раз і ще раз, але мати віддаляються, меркнуть, вечірня темрява криє їх.
Уайльд, Оскар – Портрет Доріана Грея Posted on by / 0 Comment водяний струмінь» і «вечірня роса»; дивовижно розмальовані тканини з Яви; жовті китайські куртини тонкої роботи; книжки в оправі з брунастого атласу або красивого блакитного єдвабу, затканого…
КУПЕР Джеймс Фенимор – Звіробій Posted on by / 0 Comment Там, за вершинами, хмари трохи розійшлися, і між соснового гілля яскраво сяяла вечірня зоря. … Може, вранішня країна мудра й багата, але вечірня країна мила нашому серцю.
Василь ШЕВЧУК – Григорій Сковорода Posted on by / 0 Comment У їхніх душах ще тліла іскра волі, слабенька, немічна, як передсмертний крик, і одночасно вічна, немов зоря вечірня…
