Результати пошуку слова: Вже ж бо

Четверта заповідь – Андрій Чайковський

Posted on by / 0 Comment

Я би заміж вже не вийшла, бо я лише раз полюбила і то одного Василя, але я би жила самостійно і незалежно… … Городиський, як лише війшли жандарми не ждав довше ні хвилі, і вийшов прожогом на свіже повітря, бо його вже морочив коршемний сопух горілки, людського поту і крови.

С.РОБІТНИЦЬКИЙ – Спогади та роздуми

Posted on by / 0 Comment

Я і Олександр Бусел (а ми трохи вміли “шпрехать” по-німецьки) підійшли до офіцера і запитали, чи дозволить він зібрати полоненим хоч хліба, бо вони ж далі вже не можуть іти. … І вона пішла, залишивши двері напіввідкритими, бо в кімнаті вже було дуже жарко.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло

Posted on by / 0 Comment

Несподіваним і одчайдушним ударом розігнали большевицьку заставу по тім боці, в якомусь сільці, що була заскочена зненацька, та й, видно, була певна, що на них ніхто вже пе вийде й не нападе з того котла, бо все там винищене, а що живе, те розбите паралічем жаху, дезорганізоване, не придатне ні до чого.

ЯЧЕЙКІН Юрій – Бiблiйнi пригоди на небi i на землi

Posted on by / 0 Comment

Рiд же рноха йде вiд третього сина Адама та рви, якого нiхто вже й не пам’ятас, бо за ним нема нiякого злочину. … Навiть благенького вiтерця катма… Я спересердя плюнув за борт в свiчадо неозороу калюжi (хiба ж то море без хвиль з баранцями?) i вже вкотре подумки взмолився: –

ЄШКІЛЄВ Володимир – Пафос

Posted on by / 0 Comment

Раптом вона зауважує, що Вадим Борисович вже говорить. … –  То ж вже у двадцятому столітті, – … Бо вже двічі його хтіли вбити. … Вони ж ніби всі вже влаштовані. … Один, нині вже спочилий у Бозі, російській літератор присвятив цьому словосполученню аж три довгі романи… – … Вже готується… «Коли ж це ми встигли замовити м’ясо?» – … Я вже уявляю її на жертовнику.

РОМАНІВСЬКА Марія – Шахти в небі

Posted on by / 0 Comment

Кажу “тепер”, бо я вже не раз робила спроби писати щоденник, але покинула. … Чого ж ви так пізно, я вже турбувався… Ну, як? … Я така живуча, що вже призвичаїлась. … Ви не відповіли, бо вже виїхали з М. … Але ж це не звичайний папір, це вже ясно. … Але не тільки іменем, бо, як ми вже говорили, він і сам, безумовно, мусить зникнути. … Ясно: він загине… зараз, цю ж хвилину… Руки вже важніють, не можуть триматися.

Галина Тарасюк – МИТАР ПЕЧЕР ГОСПОДНІХ

Posted on by / 0 Comment

Отут, де вже коротив земне життя якийсь раб Божий, вириємо собі печерку і будемо хвалити Бога, що відвернув від тебе, молодче, гнів княжий. … Ще ж ти й задниці не відірвав від бордюру, а вже з викидайлами лаєшся… … Питав себе: а як тоді жити, коли нема вже з ким край боронити?