Результати пошуку слова: Вже ж бо

о.Франц Гаттлер КРИВАВА НЕЗАБУДКА Хресна дорога Спасителя Упорядник

Posted on by / 0 Comment

Отож, людино, коли прийде остання година твого грішного життя, і Господь Бог видасть свій присуд, і почнеться для тебе пекло, то не будеш вже мати найменшої надії на благий кінець. … Якщо би на тілі не терпів жодного болю, не зазнав ніякого приниження, то вже сам смуток і біль через зневагу Небесного Отця могли Його розбити.

ФРАНКО Iван Якович – Захар Беркут

Posted on by / 0 Comment

Тепер приходиться вже боротись не на життя, а на смерть». … Тільки ж диво, що й тоді вже те горде слово, що свідчило про твердість Максимової вдачі і його велику любов до свободи, не тільки не розгнівало боярина, але дуже сподобалось йому.

ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга

Posted on by / 0 Comment

Блакитноокі живуть і в Тібеті, німці твердять, що то нащадки аріїв, а наш Вавілов… Та вже ж про аріїв – то вигадки, шкідливі вигадки, бо блакитні очі дає рецесивний ген, відкинутий на периферію. … Але Віктор давно вже поскладав усі свої іспити, навіть життєві, а тому ні з ким не боявся зіпсувати стосунки.

Сонце заходить – Андрій Чайковський

Posted on by / 0 Comment

У декого задрижали жижки — нагадав свої молоді літа — і коли вже не підтупцював музиці до такту, то бодай плескав в долоні. … Перестаньмо вже раз жебрати, бо справді жебраками будемо. … Тільки прошу, не лякайте її, бо вона вже ледве жива. … — А вже мені було більше роботи, як вам усім, бо не пропустив ні одного живого москаля.

Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»

Posted on by / 0 Comment

— Або знов, що найгірше жаль, бо се вже за вас і за мою доньку. … Одної жаль лишити, бо вже давно любить, ба навіть зв’язався, другої не годен покинути, серце не за тим; тому нехай самі між собою зроблять лад, як котрій що не по душі… Як повернула Настка з прощі, Гриць пішов до неї.

Роберт Льюис Стивенсон – Острів Скарбів

Posted on by / 0 Comment

Я мав досить харчів і питної води, і сумління мене вже не мучило за дезертирство з форту, бо ж мені пощастило оволодіти шхуною, про що годі було й мріяти. … Мені воно не муляє, і я не журюся тим, що сплавив його на той світ, але, як на мене, він не така вже й оздоба для судна, ге ж бо? … –  Та вже ж бо, хай йому грець! 

КУЛІШ Пантелеймон Олександрович – Чорна рада

Posted on by / 0 Comment

Да й згадав старий смутну пісню, що зложив божий чоловік, як умер батько Хмельницький: Чи вже ж дармо тая безщасна Україна богоі молила, Щоб міцна його воля з під кормиги лядської слобонила, На позор да поругу невірним не давала, щастям наділила,- Чи вже ж дармо вона богові молила?