Результати пошуку слова: Вже ж бо

МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник

Posted on by / 0 Comment

Яцько підкидає в лежанку дрова, а Спихальський, ще змарнілий після поранення, але вже веселий і жвавий, бо відчув в останні дні, як у його м'язи стрімко вливається нова молода сила, швендяє по хаті і, потираючи руки, заглядає до полумисків, дзбанів та пляшечок, які все ставила і ставила на стіл Звенигориха.

ГОМЕР – Іліада

Posted on by / 0 Comment

116] Мати ж їх, хоч би й була недалеко, нічим вже не може 117] Допомогти їм, сама-бо, жахливим охоплена дрожем, 118] Мчить стрімголов крізь дубові гаї та гущавини лісу, 119] Змилена потом уся, від страшного тікаючи звіра. … 282] В місто ж проникнути з боєм йому вже не вистачить духу 283] І зруйнувать його.

Олекса Кобець – Записки полоненого

Posted on by / 0 Comment

Коли шум його доходить до свідомости, робиться холодно, тіло починає тремтіти – це ж не від того, що я хвилююся, і вже ні в якому разі не від того, що боюся. … До самого вечора треба лежати в схованці непорушно, бо тепер же мене вже кинулися в таборі, пошлють шукачів, та й ліс не безлюдний.

Записки українського самашедшого – Костенко Ліна

Posted on by / 0 Comment

То ви ж як взялися боротись, то вже боріться, панове. … Дружина вже й ночує там, бо та жінка у відчаї. … Вже не тільки борделі, є вже й новий вид обслуги — спраглу ласки жінку може обслужити за викликом — як їх тепер називають?

Євпраксія – Загребельний Павло

Posted on by / 0 Comment

Мовби та стріла впала з неба і призначена була саме для Рудигера, бо ж одна-єдина з невідомості, а вже для такої знікчемнілості, як Хундертхемде, то не дісталося навіть стріли. … Що багатша й могутніша людина, то вищої ціни жадав, бо про мале вже давно забула. … Нею жертвуватимуть легко й охоче, як вже зробили це руками абата Бодо.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою

Posted on by / 0 Comment

А як не призначено – то не вб’є…» В дійсності ж виходило, що нібито їх усіх було призначено геть на побиття, мовби так Бог волів, аби вони вже не тинялися по цій землі. … Бо ж це була вже Литовка, значить, тепер треба було завертати вліво… Максим сів біля хатки під парканом на лавочці й дивився туди, в степ.

ЗИМА Александр Викторович – День на роздуми

Posted on by / 0 Comment

Відсунувся в куток салону й непомітно поглядав на підвіску в Каті на грудях, втішав себе: «Якщо Острожний щось запідозрить і надумає перевірити вже не потрібну для настроювання підвіску, то нічого не знайде, бо все, що живило рубіни й настроювало на імпульс нейроструму, відгоріло й розсипалося порохом.

МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні

Posted on by / 0 Comment

– Та вже ж ви тут з матір’ю то сим, то тим боком настягаєтесь на зиму… А я, коли що, то там і зазимую. … Про мене, коли б ти, сину, оженився й на Олені Педьківні… Дівка тиха, робоча… Знаю добре, що була б тобі жінка, а мені невістка… А коли вже й Гудзівну сподобав, то щасти боже!..

Микола Олійник – Леся

Posted on by / 0 Comment

Тільки-но щебетала, звеселяючи душу, мрійно кликала в ясну далину, а це вже смутком-журбою сповиває серденько, бо ж.: « … Може, не така вже й болюча, як жахливі її наслідки: кілька місяців ні грати, ні вишивати. … «Зараз устануть всі, підуть туди, де вже точиться хоча й невелика, все ж боротьба, —

Ольга Кобилянська – Через кладку

Posted on by / 0 Comment

Щоденник з молодих літ у мене є (в мені ж бо, як запевняли мене вже замолоду, літератська жилка (по кім?!); … — Що ж, Богдане, вже по візиті? … — Та оповіджте ж бо його вже раз, .пане докторе, оповіджте ж, я вже не можу спокійно висидіти!