МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне
Минувши ярок, шлях повертав геть круто поза садком, зникаючи в безкраїй далині широкого та просторого, як море, поля, де вже колихалися купками женці. … Не клопоталися б: все є… Не привів же господь!”-дума Федір, а жаль розростається в його душі дужче, копирсає в серці глибше; йому вже шкода й свого трудового життя.