Результати пошуку слова: Вже ж
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР
Вже ж і в крепость завдала, І дворянства страшну силу У мундирах розплодила, Як тих вошей розвела; Все вельможнії байстрята! … А її немає І не буде вже, святої… Де ж вона поділась? … А вже ж тії закаблуки Набралися лиха й муки! … Та вже ж нехай хоч розіпнуть, А я без вірші не улежу. … Адже ж Петруся вже немає.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки
Вже зайшли жнива. … – Чи вже ж пак ви не розумієте, що я вас люблю, а коли ви мене любите, то я ладен хоч і сьогодні до вас старостів слати,– сказав Балабуха й сам здивувався, що він сказав ці слова так дуже просто й ясно й ні кришки не по-вченому. … – То я наберу набір, на квиток, чи вже ж пак жиди нам не повірять?
ФОЕР Джонатан Сафран – Все ясно
Живим він бути вже, вочевидь, не може», – … Як я вже пригадував, моє життя було ну дуже вже звичайним. … Але ж ми вже говорили з тобою, якими дурнуватими виглядають всі ці ритуали і святкування. … знову озвався Дєд, але жінка вже вийшла до другої кімнати. … Третя жінка в його житті вже не була вдовою, але зустрів він її також у театрі.
Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ
І вже ті, що пройшли комісію, приймають його до себе, бо вже він їхній, він брат, друг по життю, а може й по смерті. … Тут вже людське життя на видноті. … Розплющую очі, а брезент наді мною вже як решето — посічений подірявлений, а звечора був же цілий! … — А що ж, коли вже попав до тих бандитів, не зумів від них виховатись.
Ольга Кобилянська – Земля
Коли б Парасинка мала раз чоловіка, все пішло б іншою ходою: особливо ж коли б її вже не стало. … – Сава…- сказав він протяжне й журливо.- Сава вже не Михайло! … Де ж, аби добродійка та вже так запивалася? … Він сміється вже з мого жалю, а то, відай, не смішне, як мама плаче. … – А чоловіка не виділа вже жодного більше?
Записки українського самашедшого – Костенко Ліна
А потім звикли, дехто й сам би вже перейшов, але ж це мало не акт громадянської мужності, як було за радянських часів, так і тепер. … Купив екологічну карту України — плямиста, як саламандра, вже ж нема де жити на цій землі. … Але ж вона вже йде потоптом по моїй душі! … Але втомлена жінка під вечір — це вже ступа.