Результати пошуку слова: Взимку

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа

Posted on by / 0 Comment

якби моя воля, я б з половини свого дому зробила б оранжерею або й зимовий садок, де б взимку до самої весни цвіли – не переставали всякі квітки… А в тій оранжереї на першому місці, в самім кінці найкращої алеї зеленого дерева, я б поставила вівтарик матки боскої, ввесь у марморі й золоті, обвішаний трояндами й леліями.

БІЛИК Іван – Золотий Ра

Posted on by / 0 Comment

Взимку і влітку на гостеві та сама пофарбована сепією хламида, перекинута полою через ліве плече, а розтоптані черевики взуті на босу ногу. … Тим часом жінки з малими дітками та старі, які не могли йти на збирання фініків, ціле літо виловлювали й сушили сарану: з неї взимку варили на молоці смачну поживну кашу.

ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Хранителі Персня – Володар Перснів-1

Posted on by / 0 Comment

З тої пори навіть клімат пом’якшав, і вовки, що колись забрідали з півночі взимку, коли холодно й багато снігу, зробилися просто казкою, яку дітям оповідають дідусі. … –  Про мене, він взимку теж чудовий, – … взимку на деревах холодно, отже, ми маємо досить хутряних плащів та ковдр.

Стендаль – Червоне і чорне

Posted on by / 0 Comment

Еліза, побоюючись, як вона казала, не знайти собі місця взимку, погодилась перейти в цю сім’ю на дві третини платні, яку діставала в пана мера. … У моїх товаришів цілком певне покликання, вони переконані, що духовне звання забезпечить їм тривале щастя: добре обідати і мати взимку теплий одяг».

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво

Posted on by / 0 Comment

 А взимку доїдеш за море до свейського царя. … Як ото я взимку. … Потім мирилися, знов ставали поряд на високих риштованнях, дерли голови догори, задихалися від спеки або ж коцюбли від холоду, коли у високий монастир упливали взимку хмари й оповивали їх своїми пасмами.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана

Posted on by / 0 Comment

Єдине, що могла,- це в думках повертатися без кінця до рідного Рогатина, до крутих стежок із лоскітливим споришем обабіч, до густого малинника за розлогою грушею, яка взимку сумно чорніла серед снігів, а влітку накривала зеленим шатром мало не все обійстя Лісовських.

МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник

Posted on by / 0 Comment

– Пане Іване, ти й до цього часу не вніс у мою казну ту тисячу золотих, про які я нагадував тобі ще взимку, – … ЗАПОВІТ КОШОВОГО 1 Ні того літа, ні взимку Кара-Мустафа не напав на Київ. … 2 Взимку Іван Сірко відчув, що сили його починають швидко танути, але з Січі не виїздив.