Skip to content Закінчивши свою коротеньку промову, матрос повернувся й пішов, накульгуючи, на бак, усім виглядом виказуючи, що він все сказав. …
Коли ж вони дізнаються, що ми їх виказали, то нам годі сподіватися пощади, Алісо! …
Вона так притислася до землі, що зовсім злилася з нею, лише вигин спини виказував її присутність. І я знав, що й сьогодні теж не зважуся виказати йому прилюдно наболіле, і за це себе ненавидів. …
І я повинен був усе це виказати в ту саму хвилину, коли він, обійнявши мене, заглянув у вічі, і в його голові, певно, складалися, може, перші штрихи мого портрета: він мене побачив самотнього, нікому не знаного? Попередьте, що коли вони надумають водити мене за носа, я викажу їх поліції… Ця розмова відбулася на початку квітня 192… року. …
Але, звісно, ніякими примусовими заходами ви не дізнаєтесь від мене того, чого я не захочу виказувати. …
Ми тебе не викажемо. …
Тільки ви мене, дивіться, не виказуйте, а то він, знаєш, сердитий. 