Skip to content Шляхтич, здавалося, не звертав на грабіжників ніякої уваги, у своїй розізленості він прагнув тільки одного: покінчити з ящиком, вичистити його, вичерпати до дна, викидати в обличчя нападникам усі гроші, плюнути, може, навздогін чи вилаятися ще крутіше, ніж лаявся. тепер я маю підстави думати, що й тодішній мій, незатурканий ще солдатською муштрою, прямий, упертий погляд зломив солодкі наміри лікаря – смачно, за звичкою, вилаятися, облити брудом іще одну, чергову залякану людську істоту, і "Кайтус" тільки й спромігся на останній удар, неначе батогом хльоснувши зневажливим… 