КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Fata Morgana – З сiльських настроїв Posted on by / 0 Comment З волами розмовляю… Я до них говорю, журбу свою виливаю, а вони ремигають… та ревуть, та хвостами одвертають.
Володимир Винниченко – Відродження Нації Posted on by / 0 Comment Вимучені й розлючені своїми стражданнями в пеклі побоїща, вони страшною темною силою йшли на країну, забивали всі залізниці, додавали ще безладдя й часто виливали на неповивних свою лють і свій одчай.
Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку Posted on by / 0 Comment або я їй сторожа?… Кинулися по знахурку — виливати переполох, вихром промчала по селу чутка: дідову й бабину дочку хтось у лісі напав!
ПАНОВ Микола – Боцман з «Тумана» Posted on by / 0 Comment Присівши на камінь, він виливав з чобота воду.
ВДОВИЧЕНКО Галина – Тамдевін Posted on by / 0 Comment Вiск виливав, яйця викатував… Жiнка йому помагала.
Галина Тарасюк – МИТАР ПЕЧЕР ГОСПОДНІХ Posted on by / 0 Comment Убитий страшною вістю з-під Царгорода, Ярослав виливає свій гнів на Антонія, який на той час гірко карався, вимолюючи в Господа спасіння руським полкам.
Юрiй Яновський – Чотири шаблi Posted on by / 0 Comment Знову цеберком набирав бродяга воду i помалу виливав на жолоб.
ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя Posted on by / 0 Comment У ньому прокинулася туга за хмарами – за важкими, сліпучо-білими, мов виливки якогось нового металу, хмарами, що завше мандрували над його батьківщиною.
АЗІМОВ Айзек – Я, робот Posted on by / 0 Comment I тоді весь рій її думок вилився в одне, безмежно гірке слово, що злетіло з її уст: –
МАЙН Томас Рид – Вершник без голови Posted on by / 0 Comment Виливши отак свою досаду, мисливець знову загорнувся в ковдру й ліг на траву.
