Валеріян Підмогильний – НЕВЕЛИЧКА ДРАМА Posted on by / 0 Comment Він не відгукнувся на поклик червоного сукна на столі, вичищенного від найменших слідів пороху Настиною щіткою, і не потішив його вилиск світла на шибках по шафах, яким йому ніби посміхнулись тисячі вишикуваних томів.
КУЛІШ Пантелеймон – Споминки старого діда Posted on by / 0 Comment Дивлюсь, аж супротив мене їде здоровенний запорожець з усима, що я ще й зроду не бачив: чорні, чорні та довгі та розкішні такі, що аж вилискуються.
Остап ВИШНЯ – Зенітка – Усмішки, фейлетони, гуморески Posted on by / 0 Comment 73 роки його не лякали, і обушок на його плечі аж вилискував… Юрко підходив до Івана Федоровича і тис йому руку: –
МИРНИЙ Панас – Повiя Posted on by / 0 Comment Один – середнього росту, натоптуваний, з круглим червоним лицем, так гладесенько виголеним, що воно у його аж вилискувалось, з невеличкими блискучими очицями, котрi, як мишенята, бiгали в його то сюди, то туди.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Чотири броди Posted on by / 0 Comment — Книги тут різні, і романи, і про старожитності, і навіть про коханок французьких королів, а шафа панська, аж з червоного та рожевого дерева, бачиш, як гарно вилискує?
ЄФРЕМОВ Іван – Зоряні кораблі Posted on by / 0 Comment …скроню, що означало в професора скруту або досаду… Трохи праворуч од рогу бетонного пірса якось несподівано починалася широка пальмова алея; густі перисті крони дерев вилискували світлою бронзою, прикриваючи гарні білі будинки із барвистими квітниками.
Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ Posted on by / 0 Comment Чекаючи, доки звільниться столик, Жак розглядає жовтодзьобого пінґвіна над входом, що вилискує біло-чорним оперенням: «Привіт, пінґвіне!
Записки українського самашедшого – Костенко Ліна Posted on by / 0 Comment Хіба повстанеш, коли морда вилискує маслом?
Олександр Довженко – Україна в огні Posted on by / 0 Comment Засмалені сонцем, закурені, мокрі од поту обличчя вилискували радістю і здоров’ям.
КАНН Мария – Блакитна планета Posted on by / 0 Comment Сріблясто вилискували блешні, червоніли поплавки.
