Результати пошуку слова: Вили

СТАСЬ Анатолій Олексійович – Зелена пастка

Posted on by / 0 Comment

Те, що було насправді, в телефільмі вилилось неймовірними картинами, від яких у глядачів, мабуть, волосся на голові ставало дибки. … На грудях тьмяно вилискував довгастий щиток з рядком кольорових кілець, що переливалися фосфористим світлом. … Голі до пояса тіла людей при світлі ліхтарів вилискують від поту.

ЗАБУЖКО Оксана – Польові дослідження з українського сексу

Posted on by / 0 Comment

все воно якось нi до чого не крiпилося, провисало непритокмане й ото хiба тiльки до виливу жовчi дрочило, своєю туманною, зашифрованою в незнайомих iменнях i реалiях недосяжнiстю, натоптуваних домашнiх самоукiв (чомусь незмiнно – на куцих, жокейськи вивернутих ногах: порода така, чи що?),

Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ

Posted on by / 0 Comment

промовив Дробаха, і його вилицювате, землистого кольору обличчя стало серйозним. … Помітно схудли всі, в Мороза аж вилиці випирають. … Хмари низько висять над водою, вітер хвилею жене, і весь простір води вилискує хвилями, як рілля. … Про кого виливались його поезії в той школярський розкритий зошит, що лежав перед ним на столі?

Жюль Верн – 20 000 льє під водою

Posted on by / 0 Comment

Журналісти, що висловлювали наукові погляди, в боротьбі з журналістами, що вправлялися в дотепності, вилили потоки чорнила під час цієї пам’ятної кампанії, а дехто навіть пролив дві-три краплі крові, бо в полеміці про морського змія дійшло до особистих образ.

ЗАРУДНИЙ Микола Якович – На білому світі

Posted on by / 0 Comment

Прийти додому і знову бачити її жовте, вилицювате обличчя, тонкі, вузлуваті пальці… Яка ж тяжка ця дорога до своєї хати. … Худа, вилицювата, з великим тонкогубим ротом, довгі кістляві руки, плоскогруда, як дошка… – … А вона щось шиє та виливає свою печаль… – … Щодня виглядаю тебе,- виливав свій смуток Полікарп.- Чом не приходиш?

Улас Самчук – Марія

Posted on by / 0 Comment

З печі прискає вогняне сяйво, б’є по залізних носах, по міцних вичовганих вилицях та непорушних олов’яних очах. … Горіли й виливалися старі очі. … Скільки, Маріє, вилилось нашого поту… Пригадай, скільки поту вилилось… Страшно подумати. … Всі вилились. … Випнуті гострі вилиці, очі глибоко-глибоко у мокрому місці сидять, потемнілі, погаслі.

ЛЕМ Станіслав – Фіаско

Posted on by / 0 Comment

З губів зривалися слова про те, що спляча природа вичаровує ці прекрасні чудиська, ці розбурхані марення просто так, ні для чого, аби лишень вилити їх у чітку форму. … Турбіни вили вже не під ним, а ззаду на холостих обертах, бо від перевантаження самі себе вимкнули.