ШКЛЯР Василь – Залишенець Posted on by / 0 Comment Буває ж таке – ось воно крутиться в голові, виляє хвостиком, не дає тобі спокою, а впіймати його не можеш. … Ніяк, ніяк не повернеться, бо ті шляхи сплетено в Божий бич, що виляскує над розсіяним плем’ям.
Юрій Горліс-Горський – Холодний Яр Posted on by / 0 Comment Виляпавши все, що знав, грізний начальник чека засмаркано плаче і просить подарувати йому життя і взяти до себе “на службу”. … Покинув я коло Миргорода бігати за ними – треба, думаю, щось мудрішого викомбінувати, не варто без пуття вилякувати із наших околиць.
Борис Грінченко – Брат на брата Posted on by / 0 Comment Величезний чорний пес радісно виляв хвостом, штовхав носом у коліна Корецькому і клав на їх свої товсті лапи.
КЛАРК Артур – Колиска на орбіті Posted on by / 0 Comment З-за будинку чулися лункі виляски, коли порожнє відро ударялося об воду, потім рипіння коловорота, як відро витягали з криниці, і знов удар з виляском об воду.
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки Posted on by / 0 Comment Тiльки виляски пiшли – наче аж до центру землi. … I раптом у цi виляски вплелося жалiбне тонке скiмлiння.
МИРНИЙ Панас – Повiя Posted on by / 0 Comment Колiсникова кума, не довго думавши, мазнула крамариху з усього маху по щоцi рукою, аж виляски пiшли! … Охриплий її голос то гув, неначе перервана струна, то тонко-тонко, як вилясок, пiднiмався вгору… Грицько не заспокоївся.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi Posted on by / 0 Comment Голосні виляси били повітря, і танцівники мимохіть розсувалися, даючи попикові дорогу. … мовила Жабуниха і аж витяглася вся туди, де стукотіли, свистіли й виляскували найславніші із птахів.
Краще смерть, як неволя – Андрій Чайковський Posted on by / 0 Comment А тепер такі часи настали, що перший-ліпший твій земляк-гуцул виляпає перед стрічним жандармом, де ти ховаєшся.
КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ Posted on by / 0 Comment Безлюдних дворищ виляглі тини, між попелищ некопані городи, де рили землю дикі кабани.
УКРАЇНКА Леся – Лісова пісня Posted on by / 0 Comment Килина який час так само завзято жне, потiм розгинається, випростується, дивиться на похиленого над снопами Лукаша, всмiхається, трьома широкими кроками прискакує до нього i пацає з виляском долонею по плечах.
