Skip to content Але усі три роки з думок не йшла полита кров'ю, потом і розшматована своя земля, свої степи, байраки, міста і села і посполитство, яке з неволі рветься й не може вирватися, мов Прометей прикутий. …
— Вас топлять, нищать, мов цуценят, а ви не смієте не те що вирватися, а навіть писнути! Порив вітру перед бурею, що швидко заганяє нас додому та ще й пробує вирвати з рук у нас двері, чи нестерпний зубний біль, який, здається, зосереджує всю напругу, всі страждання й конфлікти світу в нашій щелепі, – …
Якщо котрусь вирвати, як я ось зараз її вирву, той, чиє життя вона означає, помре». 