АВРАМЕНКО Олег – Заборонені чари Posted on by / 0 Comment заперечила сестра, витираючи обличчя рушником, що висів над умивальником поруч із дзеркалом.
Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment Заболотний за звичкою й тут не проминув нагоди перекинутися кількома фразами з одним із юнаків, котрий витираючи скло в нашій машині, похвалився, що дід його’ походженням теж із Юкрейн, колись давно у пошуках кращої долі помандрував за океан, працював з братами на тутешніх…
ФРЕМОВ Іван – Година Бика Posted on by / 0 Comment Їхній мовчазний поєдинок тривав доти, доки володар не відступив, витираючи лоба тоненькою жовтою хустиною.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi Posted on by / 0 Comment …наповнювало й усю веранду і запливало в розчинені двері – тримала їх Марія розчиненими, щоб не грюкати; жінка в глибині дому, біля каструль чи шиття, тримаючи віника чи витираючи віхтиком куряву, та жінка раптом почала усвідомлювати, що також вивищується і світлішає, що весь цей рух по хаті, всі клопоти, які перебрала на себе, відмовившись…
Семен Скляренко – Володимир Posted on by / 0 Comment важко дихає проедр, витираючи спітніле своє обличчя.
Іван КРИВУЦЬКИЙ – ДЕ СРІБНОЛЕНТИЙ СЯН ПЛИВЕ… Posted on by / 0 Comment У нас на очах перекидають автомати і кріси на плечі, розмовляють уже голосно, веселі, з розстебнутими сорочками, рукавами витирають піт і не підозрівають, що на відстані не більше тридцяти метрів за ними дивляться десятки пар очей.
Германа Гессе – Гра в бісер Posted on by / 0 Comment …наївними в своєму незворушному, позбавленому будьяких почуттів, ретельно обгородженому, чисто прибраному іграшковому світі, схожому на дитячий садок, де кожному старанно витирають носа і приборкують, придушують кожен недозволений порух думки чи почуття, де ціле життя грають у пристойні, безпечні ігри і зразу ж контролюють, відвертають…
Олесь Гончар – Берег Любові Posted on by / 0 Comment Витираючись перед люстерком, прилаштованим на стовпі, сам собі зробив міну кумедну, пригладив долонею набік змокрілого чубчика, що за жнива аж вибілився на сонці.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський Posted on by / 0 Comment А посередині була гора одежі… Як уже все було закінчено, як уже була покладена в штабель остання жертва, Мельник, витираючи спітніле чоло, підійшов зі своїм ломиком до нещасного інженера, що все сидів і безтямно випинав очі: –
