Skip to content Ми сидiли в кущах i слухали, як долинав з вигону бадьорий запорiзький марш: «Ой чи пан, чи пропав – двiчi не вмирати, Ген, нумо, хлопцi, до зброї! …
Зараз вода пiднiметься до стелi, заповнить усю хату, я булькну, захлинуся, i все… Але я не хочу вмирати!