ШКЛЯР Василь – Залишенець
Він хотів ще щось перепитати у Вовкулаки, однак не встиг: у темряві знов – тепер зовсім близько – спалахнуло два зелених вогники й почулося тихе скавуління. … Вогник сірника освітив його застигле, аж кам’яне обличчя. … Він припалив цигарку, і тепер його лице, на мить освітлене вогником, видалось навіть веселим.