Результати пошуку слова: Вогнище
Семен Скляренко – Святослав
Посерединi, у викладенiй камiнням ямi, тлiло вогнище, над яким, нiби велике кiнське вухо, звисав виплетений з лози й обмащений рудою глиною широкий димар. … Але в дворi, як звичайно, нiкого не було, i, зачинивши дверi, Ант повернувся й сiв на пiдлозi перед вогнищем. … Ант сидiв на помостi перед вогнищем i неначе слухав цей плач.
ЖУЛЬ ВЕРН – ТАЄМНИЧИЙ ОСТРІВ
По цьому Гедеон Спілет запропонував розпалити на скелі вогнище, яке було б інженерові сигналом і дороговказом. … Отож нам потрібен прихисток, вогнище і харчі. … А у вас, Герберте, часом немає запальнички або чогось іншого, щоб розпалити вогнище? … І, підвівшись, попросив Герберта спробувати розпалити замість нього вогнище.
РОНИ Жозеф – По вогонь. Печерний лев – КОМПАС (Подорожі)
Несподівано мисливець дрібно затремтів і спинився; очі й ніздрі розширилися, серце закалатало від тривоги й захоплення; з глибини бурею знялися спогади, малюючи йому табір уламрів, їхнє веселе вогнище та гнучку постать Гамли. … Уламр оббіг вогнище, сподіваючись знайти хоч одну придатну гілочку, але його розшуки були марними.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Вогнище запалало ще яскравіше, кинуло йому в обличчя червоний відсвіт, а корови порозплющувалися. … -процідив Твардовський крізь зуби… На галяві горіло вогнище, слуги смажили сарну. … Йому здалося, що поруч спалахнуло вогнище, бо голові й тілу стало тепло й гарно. … Був такий червоний як вогонь… «Мов оте вогнище на вигоні», –
ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори
Угледівшись, вони побачили крізь гущавину проблиск світла – червонястого, затишного нібито світла, що мерехтіло, як вогнище чи смолоскипи. … тож якусь хвилину він лежав, відсапуючись, за краєм освітленого вогнищем кола. … Гном за гномом виходив з лісу, зачудовано дивився на вогнище, перекинуті жбани та обгризені костомахи, і враз: –
ЮРГЕН Анна – Голубий Птах, названий син ірокезів
Всередині, в центрі єдиної тут низенької кімнати, палало вогнище. … Приємні години дарувало вечірнє вогнище під час привалу між лугом і лісом. … Ледве починав шуміти дощ, він закривав люк над вогнищем. … Через димохід зазирало морозне зимове небо, але ось воно зникло за хмарою диму від великого оберемка хмизу, який підкинули у вогнище.