ГЕРШТЕКЕР Фридрих – На дикому Заході Posted on by / 0 Comment Ми б неодмінно зіткнулися, аж він раптом не далі як за п’ятнадцять кроків від мене напав на вологу місцину, зупинився й став пильно приглядатися до чіткого сліду.
ЧЕМЕРИС Валентин Лукич – Білий король детективу Posted on by / 0 Comment Не входила, а наче влітала в палату, її світлі очі сяяли, на бровах і нй віях спалахували крапельки вологи, і все тоді навколо неї оживало… Вона торохтіла без угаву, її голос дзвенів для нього дивною музикою, і він, мружачись від повноти щастя, забував про всі свої злигодні останніх днів.
ІЛЬФ Ілля Арнольдович – Дванадцять стільців Posted on by / 0 Comment Коли придивитися до фотографій Еллочки Щукіної, що висять над ліжком її чоловіка, інженера Ернеста Павловича Щукіна (одна – анфас, друга – в профіль), то не важко помітити лоб приємної висоти і опуклості, великі вологі очі, наймиліший у Московській губернії носик і підборіддя з маленькою, намальованою тушшю плямочкою.
ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко Posted on by / 0 Comment – ще більше звищила голоса Гапка, при тому так, що і в гевала зів’яли вуха, наче листя без доступу вологи.
Давня історія України в контексті світової цивілізації Posted on by / 0 Comment Ілліним: “Зрозуміле як сяюча волога, і’мя Русь є символом життя, осяяного небесним світлом Сонця”.
БЕРРОУЗ Эдгар – Повернення Тарзана Posted on by / 0 Comment Він узяв мокру шматку й витиснув з неї кілька краплин жаданої вологи в розкритий розпухлий рот істоти, яка тільки кілька днів тому була молодою й гарною дівчиною.
ВЕРН Жюль – Незвичайні пригоди експедиції Барсака Posted on by / 0 Comment З хмар не йтиме більше живлющий дощ, Червона річка знову пересохне, від неї зостанеться тільки річище без краплини вологи, поля також повсихають, пустиня запанує тут по-старому і знищить навіть найдрібніші сліди діла рук людських.
ЛИСЕНКО Василь- Наказ лейтенанта Вершини Posted on by / 0 Comment У водоспуску стояло затхле, вологе повітря.
ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори Posted on by / 0 Comment Потім налетів вітер з дощем і градом, задуваючи то з цього, то з того боку, тож нависла скеля ніскільки їх не захищала від холоду й вологи.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло Posted on by / 0 Comment …обріями видається на справжній грім – ось-ось звідти насунуть грозові хмари, розсипляться блискавками й буйними теплими дощами, зливами напоять землю, життєдатною вологою й підуть десь далі, далі, а на небі стане сліпуча й тиха веселка, як кінець громам і бурям… А ті громи облягали небо все дужче й дужче.
