Результати пошуку слова: Волоття

волоттяни́й – прикметник відмінок однина множина чол.

І добре було йти по місячній доріжці, бачити в просвітках дерев золоте добірне волоття проса і серп, загублений жницею на голубому полі… Чув, як стихав, влягався неспокій і розвівався тяжкий сердечний щем. Волоття проса дівочою рукою кликало до себе в гості колгоспника.

Ключар тужно дивився на вулицю, про себе щось розмірковуючи: брови його біляві, кудлаті, як волоття, то супилися хмарно, то повзли вгору на чоло, а вуста кріпко тримали слова за зубами.

Не знаю, якого кольору було її волосся насправді, але зараз вона фарбує його на жовто з коричневим, щось подібне на колір волоття кукурудзи.

Саме волоття перед носом.

— А он попереду мріє щось, наче блищить: або пухнасте волоття шовкової трави сріблиться на сонці, або іскриться вода…

Світлі, волохасто-ворсисті, вони сягали своїм волоттям трохи не до колін, тонути в них було приємно до лоскоту, хотілось брести й брести по цих сивих травах розкошланої ілюзорної савани.