Результати пошуку слова: Вон

ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій

Posted on by / 0 Comment

Поряд бовваніло громаддя сопок, воно помалу застувало світло. … В кутку хижі висіли б величезні низки сушениці з плодів, про їх смак я знаю з багатьох описів – вони борошнисті й солодкуваті. … Іноді я ловив себе на спокусі якомога більше взнати про людину з того, як вона ставиться до таких ось намірів.

НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки

Posted on by / 0 Comment

–  Вони ще менi умови ставлять, вишкварки! … Провалитися вона зумiла, а от вилiзти-дзуськи! … Чи то воно, пискля мале, хотiло сказати: «Я – Ваня», а вийшло «Ява», чи то «Iван» у нього так прозвучало (бо насправдi його Iваном звати), але причепилось оте «Ява» до нього, як реп’ях до собачого хвоста.

БРЭДБЕРИ Рэй – Марсіанська хроніка

Posted on by / 0 Comment

Воно прилетіло в містечко, наче вітер пустелі, і своїм палючим диханням розтопило на шибках химерні зимові візерунки. … І він, і вона були ще не старі. … Вона знала: щось має трапитись. … І вона чекала. … Стомлена чеканням, вона пішла до дверей. … Вона чула, як тихо співає книга під руками чоловіка.

Ярослав ГАШЕК – ПРИГОДИ БРАВОГО ВОЯКА ШВЕЙКА

Posted on by / 0 Comment

Ось воно як, пані Мюллерова. … – Та воно тих напасників, кажуть, було там чимало, паночку. … Ось побачите, пані Мюллерова, доберуться вони ще й до російського царя і цариці, а можливо, боронь боже, і до найяснішого нашого цісаря, коли вже почин зробили з тим його племінником.

ЗАРУДНИЙ Микола Якович – На білому світі

Posted on by / 0 Comment

Вона була струнка і легка. … Вона кликала його. … Гайворон деякий час не міг збагнути, чи справді вона була тут. … Потім вона зникла, наче розтанула в імлі. … Вона лежала перед ним безмежними чорними гонами, як дорога до щастя… 1. … Вона помітила це і обсмикнула своє коротеньке платтячко.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа

Posted on by / 0 Comment

Вони вдвох приятелювали ще ззамолоду, навіть змалку. … Не були вони й товаришами по школі, але всі знали, що о. … Вони стулялись хіба тільки тоді, як в сонного о. … – Чарка – то ніби одна крапля; вона тобі навіть горла всього не обмоче… – … А воно візьме та й очуняє. … А вона мені як одрубала, та ще й при дочках: «Не кравець-бо винен!

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками

Posted on by / 0 Comment

Вона прочитала молитви й перечитувала з нудьги вже п’ятий акафист, бо була дуже богобояща й богомільна. … Не маючи ніякісінької роботи, вона сливе щодня ходила в монастир на службу божу або довго молилась вдома і сливе щодня перечитувала по п’ять акафистів. … Голова в неї була сива, аж біла, але на виду вона була зовсім молода.

Борис Грінченко – Під тихими вербами

Posted on by / 0 Comment

хоч воно таки й погано, як люди знають, що брат у Сибіру… … Ніхто на цьому ліжкові не спить (бо всі ночують у противній хаті), а стоїть воно так, закрашає хату, чи то пак «комнату»,— … Тесть та кум Терешко — то старі приятелі Денисові, з їми він здавна в спілці, він їм, а вони йому пособля-ють.

Євпраксія – Загребельний Павло

Posted on by / 0 Comment

На Євпраксію нападав темний шал, вона билася в княжому повозі, шматувала на собі коштовний одяг, кричала на Журину, замірялася на неї маленькими кулачками, тоді заходилася в безсилих риданнях. … Як хотіла вона зостатися, відчути таємниці тої сили, яка скеровує життя, і яким відчаєм повнилася від думки про неможливість повернутися.

БЕРРОУЗ Эдгар – Тарзан, годованець великих мавп

Posted on by / 0 Comment

Але якщо все ж вона видасться вам неймовірною, то принаймні погодьтеся зі мною, що вона своєрідна і неповторна, дивовижна й цікава. … Навпаки, вона наполягала на тому, щоб чоловік прийняв призначення і неодмінно взяв її з собою. … Вони підступали дедалі ближче, і зрештою один із них опинився за капітановою спиною.