МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник Posted on by / 0 Comment Наморщив лоба, від чого дві чорні брови зійшлися над переніссям, як два воронячих крила. … – Це Ямгурчі Вороняче Гніздо! … А там він один і живе, Ямгурчі той, Вороняче Гніздо… Уторопав?
ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко Posted on by / 0 Comment У Сороче, звісна річ, дяк не заходив, бо ніколи не покидав там свого сімені, але Воронячого оминути не міг із його Чучучуками, бо з Педорою таки злягався. … А коли дяк вийшов із цього села, тобто Воронячого, то побачив перед собою далекий шлях, яскраво осяяний сонцем, але цілком порожній.
Анджей Сапковський – Останнє бажання Posted on by / 0 Comment Перестав чути будь-що, бо вороняче око й чистотіл починали діяти. … Помічав перистий мох кімстач, лискучі бульби воронячого ока і смугасті пелюстки мишохвостого зозулинцю.
РОНИ Жозеф – По вогонь. Печерний лев – КОМПАС (Подорожі) Posted on by / 0 Comment Побачивши уламрів, вони зняли крик, схожий на воронячий галас, і погрозливо затрясли рогатинами та списами. … І коли уламри схопилися за свої киї й списи, коли, розлігшись по полю, голос Нао покрив їхні погрозливі крики, як рик лева воронячий галас, вони одразу ж поховались.
Володимир Набоков – Лоліта Posted on by / 0 Comment Вгодованi, лиснiючi маленькi ескiмоски з личками морських свинок, риб'ячим запахом i воронячою чорнявою прямого волосся, збуджували мене навiть менше, нiж Джонсон. … Воронячий полиск.
100 найвідоміших образів української міфології Posted on by / 0 Comment І впізнав цар свого батька, згадавши вороняче каркання. … Вважається, що у воронячому гнізді має бути золото й срібло.
Григір ТЮТЮННИК – Вир Posted on by / 0 Comment Степ був одноманітний, безмежний, і ніщо не порушувало його тиші, хіба що поскрипування старого ярма, крик воронячих зграй, що з шумом пролітали мимо підвід, опускалися далеко попереду на дорогу і ще з більшим шумом і галасом злітали вгору, коли підводи знову наближалися до них.
ДОВЖЕНКО Олександр Петрович – Зачарована Десна Posted on by / 0 Comment Один тiльки дядько Самiйло не пiддавався воронячим чарам.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Навіжена Posted on by / 0 Comment Тільки чогось остання її гостра фраза все чулась та лунала в його вухах, як вороняче крякання, неприємна, роблячи різніння в її прихильній до його розмові.
