РОЗДОБУДЬКО Ірен – Ґудзик
Я намагався не впасти й не відстати, тому частіше дивився собі під ноги, і дика рослинність нагадувала мені море, яке котить потужні духмяні хвилі й ось-ось затягне на глибину, з якої не випливти. … Намагався не помічати такі погляди, проганяв думку, що насправді Ліка – безодня, в яку міг би впасти будь-який чоловік.