Ольга Кобилянська – Через кладку
— спитав я, немило вражений. … Немило вражений, мов на лихім учинку спійманий, я став і оглянувся. … — спитав я, прикро вражений. … Хвилину дививсь я на неї, вражений болюче, а відтак, наче потягнений нею на силу в інший напрям, обізвався: — … — спитав я, чомусь немило вражений, неначе соромивсь, що сам остався без пари.