РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі
Був я вражений шалено, що збудив її кохання, Що вона змогла про нього написати без вагання. … Як вернусь, тоді одержиш ти прещедру нагороду, Бо заслуга перед паном не загине звіку-зроду!» Шермадін заплакав гірко, річчю вражений отою, І сказав: «Мойого серця не злякати самотою, Та без тебе присмерк тужний заповине серце млою.