Результати пошуку слова: Вряд

Валеріян Підмогильний – НЕВЕЛИЧКА ДРАМА

Posted on by / 0 Comment

Так минуло півгодини, коли Марта з Юрієм безглуздо слухали її нескінченне старування, вряди-годи перекидаючись дрібною фразою. … А вряди-годи, почуваючи непереможну спрагу, в годину, вільну від крамничної праці, виряджувався нишком споглянути на неї саму, на неї, величну, царицю землі, невгасиме огнище життя.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем

Posted on by / 0 Comment

Мені хочеться десь вряди-годи одвести душу, побалакати за вищі погляди, за наукові питання. … – Граю потроху вряди-годи. … Фесенко милувався Санею, ловив очима ті золоті крапельки, як вони наче скобзались по щоках і ніби золотим дощем спадали на білу шийку, вряди-годи бризкали на маленькі руки.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа

Posted on by / 0 Comment

Вряди-годи тільки поїхала б до міста, щоб на людей надивитись, яка нова мода, як люди ходять, як убираються… – … Хазяїн вряди-годи промовляв слівце, а Ясь ще з більшою неохотою одповідав йому, одначе не смів прощатись, сподіваючись виходу сім'ї, про котру йому торочив Хоцінський.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки

Posted on by / 0 Comment

І чоловік він добрий, богобоящий, не гордий; часом вряди-годи вип'є з нами по чарці, але не п'янствує, не тиняється по корчмах; він і до людей привітний та ласкавий, і гортань має добру. … Тільки вряди-годи якась там дуже голосна та прудка матушка, забувши за похорон, дзеленькала, неначе в голосний дзвоник дзвонила.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський

Posted on by / 0 Comment

Такий трус вряди – годи нагло отак впадав на ту чи іншу камеру – шукати «заборонених» речей. … Якийсь час він сидів у шаховці – може, довго, може, коротко – невідомо, сидів, як у домовині, втиснутий щільно, звалюючи вряди – годи голову то на один бік, то на другий, на дощану стінку.

Петро Немировський – ВБИВСТВО НА ЕММОНС АВЕНЮ

Posted on by / 0 Comment

Вірніше, тінню був він, а все навколо — знайомі з дитинства київські провулки, стовбури каштанів, вигнуті ліхтарі, меморіальні дошки, де з кашкетів вождів та письменників звисали вряд тонкі прозорі бурульки, наче гребінці з поламаними зубцями, навіть зорі над головою, —

РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі

Posted on by / 0 Comment

Служники, чудово вбрані, стали вряд обабіч них, Милувались Автанділом, шепіт захвату не втих. … До Фрідона й Автанділа рівних стрінути навряд, Та ніхто й ніде не може з Таріелом стати вряд, Адже сонце гасить зорі, тьмарить сяєво плеяд!