Результати пошуку слова: Все ж
ТРУБЛАЇНІ Микола Петрович – Шхуна «Колумб»
– Так… так… Але все ж… мені не зовсім ясне це завдання… – … Все ж він радий познайомитись з фотокореспондентом і сподівається, що той допоможе йому знімати окремі об’єкти та рельєфи місцевості, бо хоч і сам він і дочка фотографують, але їх знімкам, звичайно, бракує тієї чіткості й прозорості, яку дають спеціалісти цієї справи.
Володимир Набоков – Лоліта
Iнодi ж я говорив собi, що все залежить вiд точки зору, i що по сутi нема нiчого поганого в тому, що мене до нестерпу хвилюють нелiтнi дiвчатка. … Хоч я й обожую цей її п'янливий каштановий запах, все ж менi здається, що їй було б слiд iнодi вимити волосся. … Очi все ж пiдглядали i язики теревенили.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
І це прізвисько, як титул, лишилось при ньому на все життя. … Тепер же все тут ось обернулося в брухт. … Так ніби попустилися всі гальма й вони кинулися нарешті робити те, про що нишком мріяли все життя. … Вона працювала – все життя, не розгинаючись. … І тільки десь у перспективі – все той же мармуровий янгол у мармуровій печалі.
ЗИМА Александр Викторович – День на роздуми
Вундстона дратувало, те, що він опустився до рівня Гоулда і сперечається з ним, як з рівним, але все ж продовжив: – … Полюючи за таємницею гравіталу, Острожний чомусь завжди бачив перед собою велетенську, з волохатим вогненним остям літаючу кулю, перед якою ціпеніло все живе, приречено чекаючи милосердя.
МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні
– Та все ж, бачте – рідна сторона. … Приходилось у чужих людей косити, хліб заробляти, спини не розгинаючи, спочивку не знаючи… Оже як не працювала Мотря з Остапом та з Оришкою – старою своєю матір’ю, а все бідно жили. … – Все ж таки хоч на ті гроші проживу та одягнуся, а весна настане – зараз і потягну в Піски!
Микола Олійник – Леся
Плакати все ж таки не годиться. … Одному все ж таки вдалося прорвати коло, але десятки кулаків замолотили по його спині. … Леся знову заплакала, вдячно обціловуючи батькову руку, але то вже були сльози радості, свідомості першої, хай незначної, все ж допомоги скривдженим. … Все з'ясується, і тіточка приїде жива-здорова…
Ольга Кобилянська – Через кладку
І не в тім річ, бо помимо того все ж таки білі рожі. … А все ж таки я ще не такий старий, щоб не пригадати всього, що цікавило й правило мною в моїй молодості, почавши від фахових студій аж до «національної роботи». … І хоч би я цього письма ніколи не вислав, я все ж таки хотів з вами про цю справу поговорити.