Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір
Прибитий горем, згадками, я забився у садок, упав на траву, заплакав, та вухо все одно чуло, як пили зловiсне шматували мою минувшину, як скрипучi вози вивозили з двору мої дорогi роки i спомини… … Мiй тато каже, щоб i я нiчого не страхалась, а я все одно страхаюсь. … Все одно мокрiшими, чим є, не будемо.