Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ Posted on by / 0 Comment Потім сестра й мати, самі ледве втримуючись від сліз, заходилися втішати Мар’яну, заспокоювати.
МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник Posted on by / 0 Comment Ось так, синоие… А тепер давайте прощатися, бо не знаю, чи побачу час ще коли-небудь… Роки мої біжать, мов гірські потоки, і все ближче – відчуваю я – до вічного моря спокою… Тож не будемо втішати себе зайвими надіями!
Олександр Довженко – Повість полум’яних літ Posted on by / 0 Comment — Коли нема в живих ні батька вже, ні матері, ні лагідних сестер моїх, і нікого, й тебе самої вже нема, що мені пишатись, що втішатись твоєю неіснуючою старою дірявою стріхою.
Іван Кривуцький – За полярним колом Posted on by / 0 Comment Правду кажучи, не знав, що відповісти дівчині, бо втішати було безглуздо.
МЕДНІКОВА Марина – Зірка, або терористка Posted on by / 0 Comment Бо Діана, не тим будь спом’янута, все ж не мала втішатися з Доді, ще й намірятися з ним побратися.
РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі Posted on by / 0 Comment Ту, що в неї перли й лали поєдналися з кристалом, Я покинув, хоч втішатись міг би з нею щастям сталим; Опечалив богорівних – тайно втік, пойнятий шалом, Засмутив їх чисте серце, став невдячним і недбалим.
Бредбері Рей Дуглас – Марсіанські хроніки Posted on by / 0 Comment Та яке ми маємо право відмовлятися саме від того, чого так прагнули – хай навіть воно втішатиме нас лише вдень, а потім, щезне, ще дужче спустошивши порожнечу, зробивши ще непрогляднішими темні ночі і ще вологішими дощові?
Іван Драч – Григорій Сковорода Posted on by / 0 Comment І тепер, коли справді прийшла старість, коли він звик до бідності й ударів ганьбителів, коли міг втішатися любов’ю і пошаною скрізь, куди не приходив, душа його страждала од відчуття, що її піднімає подих вітру і жене вихор.
