Микола Олійник – Леся
Посередині кімнати, застеленої вузенькими доріжками та килимами, стояв на тоненьких фігурних ніжках круглий стіл, кілька м'яких крісел, а під білою кахляною грубою — канапа. … Леся жалібно вдивляється в знайомі вузенькі провулочки, ніби назавжди прощаючись із містом. … Вузенькі доріжки геть-чисто встелені листом.