БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
А люди (всі сусіди й ціла вулиця, Максимові ж здавалося, що цілий світ) називали цю Масєчину споруду разом із дахом «машиною», з певною ноткою гумору. … Він лише просидів ніч на руїнах собору, прийшовши туди в темряві безлюдними, розбомбленими вулицями. … Вулиця рожевого дитинства заходить, як заходить сонце.